Блог Катерини Ступіної

«Більшість людей щасливі настільки, наскільки вони вирішили бути щасливими» (А. Лінкольн) Працюючи не один рік практичним психологом у школі, я часто стикаюся з ситуацією, що більшість моїх співрозмовників не зовсім правильно розуміють, хто такий психолог і навіщо він узагалі потрібен. У чому ж особливості роботи цієї особи і чим вона відрізняється від психотерапевта і психіатра? Психолог — це спеціаліст, який має відповідну освіту і працює із здоровими людьми, котрим необхідна допомога в різних життєвих ситуаціях (сімейні стосунки, труднощі у дитячо-батьківських взаємовідносинах, непорозуміння з колегами, втрата близьких, проблеми вибору тощо). Психотерапевт — особа, яка має кваліфікацію з психотерапії. Працює з психологічно здоровими людьми, у яких є внутрішньоособові проблеми, що спричиняють багато незручностей і заважають нормально жити. Психіатр — лікар із медичною освітою, який працює з людьми, що мають рі...

Пільгові категорії: -                 діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; -                 діти з багатодітних сімей; -                 діти з малозабезпечених сімей; -                 діти з обмеженими можливостями; -                 діти, батьки яких є учасниками АТО; -                 діти з родин тимчасово переміщених осіб. Харчування: Документи необхідні для оформлення пільгового харчування: -           ...

ЗОЛОТІ ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ» (від американського психолога доктора В. Клайна): 1. Не марнуйте часу дитини. Створивши сприятливе середовище можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку маляти на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць, якщо життя дитини нудне, одноманітне, безрадісне. Тому не гайте часу. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче. 2. Формуйте самоповагу. Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним на роботі, при виборі друзів, у сім’ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежать від них самих. 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків (дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх (не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість (одяг, манери); можливість спостерігати ...

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ КЛАСНИК КЕРІНИКІВ ТА БАТЬКІВ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ      Не нехтуйте суїцидальні висловлювання — краще перестрахуватися, ніж недооцінити ризик суїциду. Спілкування з потенційним суїцидентом слід побудувати за таким приблизним планом: 1. Висловте свою зацікавленість особистістю і долею співрозмовника, а якщо це доречно, то й любов до нього. 2. Ставте запитання прямо, щиро і спокійно, використовуйте техніку активного слухання. 3. З'ясуйте, наскільки сформований образ по­дальших суїцидальних дій чіткий: чи є суїцидальний план; чи намічений час і місце виконання; чи були суїцидальні думки та спроби в минулому; як суїцидент сам оцінює ймовірність свого суїциду. Пам'ятайте: що докладніший план, то більша ймовірність його реалізації. 4. Спробуйте з'ясувати причини та умови фор­мування суїцидальних намірів. Не примушуйте співрозмовника говорити про них, якщо роз­повідь для нього занадто важка. ...

Рекомендації вчителям та батькам по взаємодії з тривожними дітьми: 1. Дотримуйтеся позитивної моделі виховання:  емоційне тепле ставлення батьків і педагогів, постійна щира увага до потреб та інтересів дитини, не ігноруйте почуттів дитини, якомога менше зауважень. 2. Враховуючи підвищену чутливість до зовнішнього оцінювання тривожних дітей: не акцентуйте уваги на невдачах; давайте право на помилку; опитування тривожних дітей варто робити всередині уроку; не порівнюйте дитину з оточенням, лише із самою собою, з власним результатом; оцінюйте тільки дію, вчинок, а не всю особистість; не соромте прилюдно, не принижуйте гідності, не вимагайте прилюдного каяття. 3. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини: частіше хваліть, але не за здібності, а за зусилля, старання; частіше звертайтесь на ім’я; не ставте завищених вимог; введіть щоденний ритуал « Бюро гарних новин»; заведіть у класі «Банк успіху», озвучуйте здобутки, досягнення учнів; сприяйте підвищенню соці...

Рекомендації для батьків щодо поводження з гіперактивними дітьми: Змиріться з недоліками своєї дитини. Батьки повинні з гіперактивною дитиною прийняти той факт, що їх дитина завжди активна та енергійна і, можливо, буде такою завжди. Дозвольте зайвій енергії дитини мати вихід. Гіперактивній дитині необхідні щоденні фізичні вправи, бажано на свіжому повітрі - тривалі прогулянки, біг. На випадок поганої погоди вдома необхідно мати спеціальне приміщення, де дитина могла б розвиватися без обмежень, або спортивний куточок. Встановіть розпорядок дня і стежте, щоб дитина йому слідувала, щоб привчити її до дисципліни. Не дозволяйте гіперактивній дитині перевтомлюватися. При цьому зазвичай знижується здатність до самоконтролю і росте гіперактивність. Намагайтеся не брати дітей у громадські місця. Уникайте обставин, за яких гіперактивність абсолютно недоречна, наприклад, у церкві, ресторані або торговому центрі. Тільки після того, як дитина навчиться контролювати свою поведінку в...

Рекомендації батькам щодо профілактики агресивної поведінки підлітків РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ Агресія – індивідуальна аби колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи. Агресивність супроводжують: неадекватне самооцінювання (занижене або завищене), неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка; підвищена емоційна напруженість і тривожність; різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків, низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо. Агресія підлітків безпосередньо не пов'язана з порушенням усталених Правил і норм та відокремлюється від асоціальної поведінки Основними формами агресивної поведінки є: фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої людини; негативізм, спрямований проти керівництва і встановлених правил; ...

Методичні рекомендації щодо адаптації учнів 1 – го класу до шкільного навчання для вчителів, батьків.      Вступ до школи і молодший шкільний вік є важливим етапом життєвого шляху дитини. Оскільки школа – це не лише навчальний процес, а й важлива площина життя зростаючої особистості, батькам першокласників важливо мати уявлення не лише про систему знань, умінь та навичок, з якими діти прийшли до школи, а й про їхні очікування, бажання, наміри, переваги, уявлення про самих себе та своє місце серед інших.      Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.      До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими людьми. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом, арбітром, постача...