19 травня 2021



Ми живемо в активному інформаційному середовищі. Технології торкнулися, мабуть, всіх сучасних сфер діяльності. Не тільки дорослі користуються перевагами новітніх розробок, а й діти. І ні для кого не секрет, що саме вони обожнюють гаджети. Ними батьки часто відволікають малечу. Так, завдяки телефонам та іншим пристроям, які вони віддають у маленькі рученята, у мами чи тата з’являється кілька хвилин на відпочинок. Та разом з перевагами виникають можливості інформаційної небезпеки.

Діти – найуразливіша категорія перед загрозами в мережі та кіберзлочинністю. Якщо ж вони проводять час біля комп’ютера чи іншого пристрою, нехай він проходить безпечно й з користю. Тому батьки мають наголошувати на кількох найважливіших і водночас дуже простих правилах користування Всесвітньою павутиною.

  1. Безперечно, що створення власної сторінки в соціальних мережах несе за собою листування. І нехай діти мають на меті листуватися зі своїми ровесниками/друзями/рідними, є й незнайомці, які хочуть познайомитися. Таких людей варто уникати, а на їхні повідомлення не відповідати.
  2. Особиста інформація має залишатися особистою. Навчіть дітей не розповідати про себе в мережі, тим паче не надсилати нікому (навіть знайомим) паролі, адреси, номери телефонів. Поясніть, що шахраї користуються цим, можуть зламати сторінку, поширювати неправдиву інформацію тощо.
  3. Якщо дитину ображають в мережі, погрожують, тоді вона обов’язково повинна звернутися по допомогу до батьків або ж вчителів. Тому старші, особливо мама й тато, мають бути для малечі кращими друзями, з якими вони вільно можуть ділитися всім, що з ними відбувається.

В інтернеті сьогодні легко отримати інформацію. Там і доступ до особистих фото, і місце навчання, адреса школи, наприклад. А з розвитком мережі Інтернет зростає і протиправний контент, частішають випадки агресивної поведінки одних користувачів на інших. Тому важливим завданням для дорослих (якщо вони вже дозволяють дітям користуватися пристроями) –  розповідати, як в інтернеті залишатися в безпеці, які існують небезпеки та як їх попереджати.

 

19 квітня 2021

БАНОЧКА ЩАСТЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО МИСЛЕННЯ У ДІТЕЙ

 


 Оптимістичний настрій допомагає дітям рости більш здоровими і стати творчими, позитивними і незалежними в майбутньому. У всіх нас бувають важкі часи, які можуть тривати дні, тижні або навіть місяці.

Пережити такі періоди людям допомагає позитивне мислення, ефекти якого науково підтверджені. Психологи, використовуючи дані досліджень, встановили, що налаштування на успіх в конкретній справі може сприяти підвищенню імунітету до деяких інфекційних захворювань.
У випадку з дітьми відбувається те ж саме.
Як формувати позитивне мислення у дітей?

Пропонуємо Вашій увазі чудову методику, розроблену іспанськими психологами.
Що треба зробити
Для початку вибираєте велику і красиву скляну банку. Вона і буде банкою щастя. Ви можете підписати її за допомогою маркера або приклеїти на неї красиву картинку.
Банку треба розмістити на видному місці в будинку.
Щодня батьки і діти повинні описати те, що найкраще трапилося з кожним з них протягом дня. Це можуть бути зовсім прості речі, наприклад, добре слово, посмішка або речі значно більші – іспит, який зданий краще, ніж очікувалося.

При написанні записки інформація, що міститься в ній, відкладається в мозку, навіть якщо ми цього і не усвідомлюємо.
Записку складають і відправляють в банку.
Приблизно через 6 місяців або коли банка буде заповнена, записки виймаються і читаються вголос.


Що дає застосування такої методики

·         Дитина навчиться думати про хороші речі, які трапляються з нею протягом дня.

·         Вона буде цінувати навіть незначні позитивні речі, які можуть бути непоміченими іншими людьми.

·         Дитина зможе відрізняти невеликі проблеми від дійсно істотних.

·         Дитина навчиться бути вдячною.

·         Все це поліпшить спілкування і атмосферу в цілому в сім’ї.

15 березня 2021

Стосунки з дитиною | Як зрозуміти підлітка і як батькам зберегти зв'язок з дитиною

 Батьки часто скаржаться, що підлітковий вік їхніх дітей дається родині нелегко. Сварки, образи, іноді діти навіть втікають з дому. Головне питання для дорослих – як зрозуміти дитину та не втратити зв'язок із нею у цей час?

На межі зриву

"Через власну доньку я не хочу повертатися додому з роботи. У неї постійні перепади настрою – то кричить, то у кімнаті закривається. Сказати нічого не можна – ображається. Вже не знаю, як до неї підступитися", – скаржиться Дмитро, батько 13–річної Каті.

За його словами, підлітковий вік доньки перевернув життя у родині догори дриґом. Вдома постійні сварки, крик. Дружина ще більш–менш тримає контакт, але з батьком дівчинка категорично відмовляється спілкуватися спокійно.

Донька стала погано вчитися, отримує низькі оцінки, а кілька разів навіть прогуляла уроки.

"Не знаю, у який момент все пішло не так. У нас завжди була дружня родина, але зараз донька ніби віддаляється. А іноді нам з дружиною здається, що вона нас за щось ненавидить!, – зітхає чоловік.

Йому важко це сказати вголос, та, зізнається, кілька разів під час сварки ледь не вдарив доньку. Але вчасно схаменувся. Нині у відчаї, бо не знає, як повернути авторитет і любов дитини. А головне – як порозумітися з власною донькою.

"Я боюся за неї, оскільки не знаю, що відбувається у її житті, з ким вона спілкується. Боюся, щоб вона не потрапила до поганої компанії. Але вона мене не слухає, не розмовляє, робить усе по-своєму. Ні спокійні розмови, ні покарання на неї не діють", – зітхає Дмитро.


Чому батьки втрачають авторитет

Часто батьківський авторитет "просідає", коли діти стають підлітками. Дорослі не розуміють, чому дитина, яка ще зовсім нещодавно ходила за ручку та весело сміялася, починає проявляти пасивну агресію до батьків.

Може здаватися, що підлітки не чують батьків. Це неправда. Вони чують. Інша справа, що батьки кажуть не те, що каже спільнота підлітків. А підлітку треба проростати й закріплюватися в іншому світі. 

Підлітковий вік – це показати себе світу. Щоб не батьки дали їм оцінку, а однолітки, оскільки тепер їхня особистість направлена на те, щоб знайти своє місце у соціумі серед однолітків. Тому дуже необхідний місток між батьками та дитиною. Щоб батьки чесно розповідали про своє підліткове життя.

На підлітків не діє, коли їм кажуть: "Ми дорослі, ми твої батьки, ми завжди праві". Підлітки спостерігають і бачать всі наші неідеальності й шорсткість життя. Коли ви кажете дитині, що їй треба читати, а самі за тиждень жодної книги у руки не взяли й залипали у телефон – вони зчитують це. 

"Підлітки терпіти не можуть подвійних стандартів"

Підлітки часто можуть казати батькам болючі речі. Наприклад, якщо підліток весь час чує, що треба добре вчитися, щоб потім знайти хорошу роботу, може у відповідь крикнути: "Так ти ж свою роботу ненавидиш! Ти ходиш туди щодня через силу і керівника терпіти не можеш!".

Підлітки – гарний лакмус для особистісного зростання дорослих. Бо вони дуже чітко вказують, над якими проблемними зонами нам треба працювати.

 Запит підлітка кардинально відрізняється від запиту батьків.

Наприклад, підліток ніколи не скаже: "Допоможіть мені. Я так погано вчусь, грубіяню батькам, зробіть зі мною що-небудь!". Його запит: "Батьків цікавить лише навчання, протягом тижня від мене вимагають звітуватися про ті чи інші речі, постійний контроль".

Підлітки просто дуже хочуть, щоб у них побачили людину.

Як порозумітися з підлітком

Порозумітися з підлітком не складно, треба лише цікавитися тим, чим цікавиться ваша дитина, проявляти інтерес до того, що їй цікаво.

Наприклад, якщо дитина цікавиться якоюсь музичною групою, яка здається зовсім незрозумілою, треба пересилити себе і познайомитися з творчістю, подивитися кліпи, розпитати дитину, чому їй це подобається.

Достукатися до підлітка можна тільки через зону його нинішнього життєвого інтересу.

А ще врахуйте, що з початком пубертату (11-12 років і до 14 років), у всіх підлітків дуже низький рівень навчальної мотивації. У цей момент вони хочуть вивчити своє тіло, зрозуміти, що відбувається (бо скачуть гормони і змінюється настрій), чому їх всі бісять і що могло б заспокоїти.

У більшості випадків вони поступово зі всіма цими завданнями справляються. Дорослі мають зрозуміти, що у підлітків багато задач, щоб вижити у підлітковому середовищі. У дитини можуть з'являтися інші цінності, які можуть навіть йти у розріз з сімейними.

Як приклад, випадок із практики психологині Анни Покровської, коли двоє батьків-професорів привели на консультацію доньку, яка мріяла стати майстром тату.

"Батьки рвали на собі волосся від нерозуміння. Я поспілкувалася з дівчинкою, запитала, які вона вивчала напрямки татуювання, чому саме ці тату. Коли ми заглиблювалися у те, що дитині цікаво, вона заспокоїлася і почала всім із захопленням ділитися. Це і є точка контакту і ближення", – каже Покровська.

Додає, що ми нічого не знаємо про підліткову культуру. А у підлітків мало досвіду, коли дорослі цікавляться їхніми справами.

"Часом здається, що підліток нічого не хоче, нічим не цікавиться. Але коли починаєш спілкуватися і розкривати особистість, дізнаєшся, що дитина веде свій блог, має багато підписників, перемогла у якомусь конкурсі письменників, мріє свою книгу видати абощо. І для мене у цьому парадокс, що батьки не знають, чим живуть їхні діти", – додає психологиня.

Важливі кордони.

Ми перше в історії людства покоління, у якого дуже великий розрив між поколіннями.

Підлітки можуть знати про життя навіть більше, ніж дорослі, оскільки воно складене із технологій. Якщо раніше старше покоління вчило дітей, як розвиватися, яку професію обрати, як будувати кар'єру, то тепер заробляти гроші можуть навіть підлітки – лише розкрутивши блог у соцмережах.

Від цього у старшого покоління "вибух мозку". Але дорослі все ж мають допомагати дорослішати дітям. У підлітків слабкий причинно-наслідковий зв'язок. Вони сильно залежні від свого підліткового оточення й через це часто не мають критичного мислення, рефлексії.

Замість того, аби щось забороняти підлітку, поясніть, чому ви турбуєтеся. Наприклад, розкажіть власну схожу історію, покажіть, як самі через це пройшли і що могло трапитися чи таки трапилося.

"Дитина має бачити, що ви звичайна людина, з почуттями, сумнівами, яка вирішила або не вирішила таку ж ситуацію. Перш ніж встановлювати контроль, треба пояснити дитині причини своїх хвилювань".

Пам’ятаєте, що карати дитину, забираючи у неї телефон й забороняючи доступ до інтернету, є серйозним важілем на поведінку підлітка.

Забрати телефон – це заблокувати можливість спілкування з однолітками і своїм соціумом. Але недовготривалий. Тому слід встановлювати чіткі правила.

"Дитина має чітко розуміти, що влада у батьків і треба діяти за їхніми правилами. Я багато спілкувалася з підлітками та часто питала, чи є вчителі, які їм подобаються. І завжди були ті, які викликають повагу та цікавість підлітків. Зазвичай це людина, яка ніколи не кричить, спілкується на рівних, але не по-панібратськи. Підлітки обожнюють людей, які тримають дистанцію. Для них це важливо. Вони розуміють, що дорослі – це дорослі".

Турбота, розуміння і власні інтереси.

Цікавтеся цінностями підлітка і майте спільні теми, які будуть не про школу. Будь-який підліток знає, що саме він зробив погано, де прогалини у навчанні, що він середнячок у класі тощо. Тому не треба їм це ще вдома доносити, це тільки ще більше дитину віддаляє.
"Є формула – чим далі від нас дитина, тим ближче вона до когось чи чогось, чого ми не знаємо".
Якщо дитина прийшла додому роздратована, свариться або просить від неї відчепитися, зрозумійте, що злиться вона не на рідних, а принесла додому якийсь біль. Можливо, хтось образив у школі, або посміявся. І тільки з батьками можна проявити справжні почуття.

У такому випадку нічого не питайте про оцінки чи школу, а просто проявіть турботу: запропонуйте чаю і проговоріть емоції.

"Бо батьки – це турботлива, розуміюча фігура. Треба показати, що я поряд і ти зі мною можеш бути різним. У мені стільки любові до тебе, що прийму тебе різним. Це найголовніше. Не робіть розбір польотів. Часто скандали з підлітком трапляються тоді, коли дорослі не можуть знайти контакт. І часто підліткові емоції нас самих роблять підлітками".

Найголовніше, що можуть зробити дорослі, щоб вижити у світі підлітків – завести власне хобі. Показати, що вони теж чимось цікавляться і люблять життя, що у них висока самооцінка. І головне – шукати не розбіжності зі своєю дитиною, а те, у чому ви схожі.

"Безпечний інтернет"

 


Під час тижня "Безпечний інтернет" з учнями школи було проведено пізнавальні уроки, виховні бесіди, метою яких є сприяння залученню дітей до безпечного користування мережею інтернет; ознайомлення учнів із основними проблемами захисту інформації та безпеки в інтернеті. Діти вчились вирізняти користь та шкоду мережі інтернет.







Звертаємо Вашу увагу до актуального питання суїцидальної поведінки

Профілактика суїцидальної поведінки




        Профілактика суїцидальної поведінки в підлітків




У наш час дуже актуальною, важкою і болючою темою є самогубство (або суїцид). Кількість випадків самогубств серед підлітків у всьому світі зростає, і Україна – не виняток. Чому? Які приховані чинники цього? Як протидіяти прагненню вкоротити собі віку?
Життя є даром від Бога. Але, безумовно, інколи воно здається радше тягарем, аніж даром. Головною причиною цього є егоцентризм та агресія оточення, що породжує втрату життєвого смислу, зневіру у змінах на краще, втому від нескінченної низки проблем та руйнівних для психіки стресів. Водночас, на думку більшості населення, навіть найжахливіша ситуація не виправдовує самогубства. В окремих людей з’являється бажання померти через неадекватне пояснення подій або власного становища.
Нерідко хлопці та дівчата впадають у відчай і чинять самогубство через щось, що іншим здається лише дрібницею. Нам буває важко зрозуміти такі причини самогубства, як сварка з батьками, друзями, нещасливе кохання, приниження ровесників тощо. Та буває, що саме з таких, банальних, на перший погляд, причин, зазнавши душевного болю і не маючи змоги зарадити собі, підлітки вважають смерть способом помститися кривдникам. 
Тобто до серйозних спроб самогубства можуть вдаватися люди, які сподіваються вплинути на почуття інших, хоч самих їх уже не буде і вони не зможуть побачити, які наслідки мав їхній вчинок. Як показують дослідження, серед дітей, які зазнають знущань у тій чи іншій сфері, ймовірність самогубства зростає майже у сім разів, адже вони в силу своєї ще несформованої психіки зазнають справжніх страждань.


Стрес, викликаний значущими для підлітка чинниками, породжує почуття збентеженості і страху, захисну реакцію, а саме – спробу позбутися душевного болю. Отже, найчастіше самогубство – це не бажання накласти на себе руки, а нестримне прагнення покласти край життю, яке завдає нестерпних мук. Дуже високий процент суїцидальних вчинків – серед тих, хто страждає на ті чи інші психоемоційні розлади ( більше 50%). Тяжкі форми депресії за поширенням посідають друге місце після серцево-судинних захворювань. Депресія вражає всі сторони життя людини – підриває почуття власної гідності, впевненості у собі, здатність ясно мислити та приймати помірковані рішення. Симптоми депресії можуть будуть різноманітними. В одного підлітка – напади тривожності. В іншого – постійна втома, порушення апетиту, сну, втрата ваги, або з ним можуть постійно траплятися якісь неприємності. Яскравим виявом депресій можуть бути сльози з незначного приводу (особливо у дівчат) або немотивована агресія (у хлопців). Деякі підлітки намагаються подолати тяжкий емоційний стан, удаючись до розгулу, пиятик, безладних статевих контактів, вандалізму тощо.
                   Причини та мотиви суїцидальної поведінки

Причини самогубств, як правило, такі:
—   депресивні стани — самогубство відіграє роль позбав­лення від відчаю, безнадійності, незадоволеності собою, похмурого та безперспективного майбутнього;
—   різноманітні прояви шизофренії або інших психозів;
—   прийом токсичних і наркотичних речовин, коли вини­кають помилкові, ілюзорні уявлення, наприклад, здат­ності літати;
—    акт помсти оточуючим («Ось побачите, як ви будете мене жаліти»);
—    імітація, яка призводить до розширених суїцидів.

Найбільш типові мотиви суїцидальноі поведінки у підлітків:
—    переживання образи, самотності, відчуженості, немож­ливість бути зрозумілими;
—    дійсна або мнима втрата батьківської любові, ревнощі;
—    переживання, що пов'язані зі смертю, розлученням, уходом батьків із сім'ї;
—    почуття провини, сорому, докори сумління, образливе самолюбство, боязнь ганьби, насмішок, приниження;
—    страх покарання, небажання вибачитися;
—    любовні невда чі, сексуальні ексцеси, вагітність у дівчат;
—    почуття помсти, з лоби, протесту, загроза, попереджен­ня, вимагання;
—    бажання привернутім увагу до своєї долі, викликати співчуття до себе, уникнути неприємних наслідків, уникнути склад ної ситуації;
—   співчуття товаришам, героям книг, фільмів або наслі­дування їх.
Психологи виділяють такі мотиви суїциду:
1.     Пошук допомоги — більшість людей, що думають про самогубство, не хочуть помирати. Самогубство розгля­дається як засіб отримати що-небудь (наприклад, увагу, любов, позбавлення проблем, почуття безнадійності).
2.     Безнадійність — життя не має сенсу, а на майбутнє роз­раховувати не доводиться. Змарновані всі надії змінити життя на краще.
3.     Численні проблеми — усі проблеми настільки глобальні й здаються безнадійно невирішуваними, що людина не може сконцентруватися, щоб розв'язати їх поодинці.
4.     Спроба зробити боляче іншій людині — «Вони ще по­жаліють!». Іноді людина вважає, що, наклавши на себе руки, забере з собою і проблему та полегшить життя своїй сім'ї.
5.     Засіб розв'язати проблему — людина розглядає само­губство як показник мужності та сили.
На користь високого ризику самогубства свідчать:
—    спроби самогубства в минулому (за різними даними, до 60 % закінчених суїцидів — повторні), до того ж по­вторні спроби частіше закінчуються смертю; інтервал між пертою і другою спробами складає, як правило, приблизно 3 місяці;
—   депресивний стан, особливо якщо присутня виразна тривога або ангедонія (втрата здатності відчувати задо­волення, задовільність);
—    психічні розлади, особливо при високій підозрюванос- ті, манії переслідування, при страхітливих зорових та слухових галюцинаціях, імперативних галюцинаціях, у тому числі галюцинаціях, що виникають після при­йому наркотичних засобів;
—    наркоманія та алкоголізм.
Серед соціальних факторів ризику самогубства домі­нують: низький освітній рівень; особливості вікового періо­ду — вік 15-19 років, особливо у хлопчиків, у дівчат ризик самогубства у 2-3 рази нижчий, однак суїциди трапляють­ся і в більш ранньому віці.
Поведінкові ознаки
1. Роздавати оточуючим речі, які є для людини особливо значущими,   остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами.
2. Демонструвати радикальні зміни в поведінцітакі як:
• в їжі – їсти замало або забагато;
• у сні – спати занадто мало або занадто багато;
• у зовнішньому вигляді – стати неохайним, стати занадто охайним;
• у шкільних звичках – пропускати заняття, не виконувати домашніх завдань, уникати спілкування з однокласниками, бути дратівливим, похмурим, перебувати в пригніченому настрої; • замкнутися, відсторонитися від родини й друзів;
 • бути надмірно діяльним або, навпаки, байдужим до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу.
3. Проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу.
Ситуаційні ознаки
Людина може зважитися на самогубство, якщо вона:
1. Соціально ізольована (не має друзів або має тільки одного друга), почувається знедоленою.
 2. Живе в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині – у взаєминах з батьками або між батьками; алкоголізм – особиста або сімейна проблема).
3. Почуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного.
4. Уживала раніше спроби суїциду.
5. Має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини.
 6. Перенесла важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків).
7. Занадто критично налаштована щодо себе.

Усі висловлювання про бажання померти повинні прийматися серйозно!
      1.     Прямі висловлювання:
      «Я покінчу із собою»;
      «Я хочу померти»; «Я хочу бути з дідом на небесах»;
      «Я застрілюся».
2.     Опосередковані висловлювання:
«Вам недовго залишилося через мене хвилюватися»;
 «Усі проблеми в сім'ї через мене»; «Я більше не можу терпіти цей натиск»; «Я тягар для своїх батьків»;«Я не потрібний друзям. Що б я не зробив, через мене одні проблеми».
Що можуть батьки зробити для дитини?
Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися уважно, сприймаючи загрозу серйозно. На­самперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, у яких виражається це почуття. Підліток може виказувати бажання померти, коли щось складається всупереч його бажанням (якщо ви не купуєте йому те, що він просить, або не відпускаєте на дискотеку чи концерт). Те ж бажан­ня він може виявити, коли ви його караєте або коли він намагається використовувати ваш промах, щоб викликати у вас почуття провини і скористатися цим у своїх цілях. Він також намагається викликати у вас відповідну реакцію і за­смутити вас. Поміркуйте, чи можете ви передбачити, коли він повторить подібне висловлювання, або ж він говорить про бажання померти в несподіваній ситуації: коли дивить­ся телевізор, розмовляє про школу та своїх друзів. Як часто висловлюється бажання померти і за яких обставин?
Іноді розмірковування про самогубство, по суті, явля­ють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так, як і на інші висловлювання типу: «Я тебе ненавиджу», «Ви злі», «Я втечу з дому», «Я хочу жити у бабусі». Це особли­во характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції. Дайте підліткові виразити свої почуття та обговоріть їх. Зберігайте самовладання, не дозволяйте дитині маніпулю­вати вами.
Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбаченими, чи бачите ви в них спробу маніпуля­ції, далі вам слід спробувати виявити ознаки небезпечності. Якщо ви помітите одразу декілька ознак — певні почуття, зміни в поведінці або характерні ситуації, поставтеся до дитини дуже серйозно. Якщо ви чуєте такі висловлювання, то важливо серйозно їх сприймати. Поговоріть з дитиною про її почуття та про самогубство. Не пропонуйте різних відповідей на серйозні питання. Не роз'яснюйте, чому вона не повинна відчувати того, що відчуває. Саме це може лише укріпити в ній почуття провини, безвихідності свЬго стано­вища та власної непотрібності. Спробуйте проникнутися її почуттями і скеруйте розмову так, щоб підліток сам генеру­вав альтернативні рішення своїх проблем. Якщо у вас є сум­ніви або нєвирішувагні питання, зверніться до психолога, психотерапевта, психіатра, який спеціалізується на дітях і підлітках, та попросіть професійної допомоги.

ДІЄВА ДОПОМОГА ТА СПОСОБИ МОЖЛИВОГО РЕАГУВАННЯ

Важко дати пораду, підтримати, коли підліток відгородився від усього світу, знервований та озлоблений. І все ж слід спробувати допомогти таким підліткам усвідомити, що коли почуваєшся пригніченим або стурбованим, краще не страждати наодинці, а поділитися своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Розмова допомагає знизити емоційне напруження і поглянути на проблеми з іншого боку.
Перше, що слід робити, якщо загроза суїциду стає явною, - це допомогти подолати думки про самогубство як прийнятий спосіб виходу з важкого становища.
Відповідно до психоемоційного стану особистості та зовнішніх обставин можна використати такі аргументи:
ü Вчинити самогубство - все одно, що лікувати застуду ядерною
ü Бомбою. Це безглузда, нікому не потрібна жертва. Після неї залишаються невтішні друзі і родичі.
ü Навіть якщо зараз здається, що думки про самогубство ніколи не ü Залишать тебе, знай, що на світі є люди, які відчували такий самий душевний біль. Із власного досвіду вони можуть запевнити, що все зміниться на краще, і скрутна ситуація обов'язково мине, ти її подолаєш тим чи іншим шляхом.
ü Поміркуй, хто з твого оточення зможе допомогти тобі пережити цю важку смугу життя.
Звісно, нелегко розкрити комусь, що в тебе на душі. Але коли на карту поставлене життя, невже не можна спробувати? Адже тобі просто необхідно жити далі. Це твоє життя. Чи всі ресурси і резерви ти задіяв, аби його врятувати? Ти з повним правом можеш розраховувати на допомогу, зважаючи на те, що твоє життя цінне не тільки для тебе, але й для інших.

Рекомендації
для адміністрації, педагогів  щодо здійснення профілактики
  суїцидальної поведінки в учнів
Тему самогубства можна віднести до списку тем, яку більшість батьків намагається уникнути в обговоренні зі своїми дітьми. Також обійти цю тему у виховній роботі намагаються педагогічні працівники. Головна причина цього – страх викликати нездорову цікавість до суїциду. Тому більшість дорослих, зважаючи на свою неготовність обговорювати суїцидальну тематику, у виховній роботі її уникають. Дійсно, підтримування інтересу до процесуальних або «позитивних» сторін суїциду є негуманним та непедагогічним. Проте із зростанням кількості самогубств серед підлітків зростає потреба в розумінні педагогами цього явища. Суїцидальні фактори, можливі ознаки суїцидальних намірів, психологічна підтримка потенційних самогубців – ці знання поступово виходять за межі психіатрії і є необхідними в роботі практичних психологів та педагогів навчальних закладів.
Особлива роль у попередженні випадків суїцидів серед дітей та підлітків належить педагогам. Важливою складовою превенції суїциду в освітньому середовищі є психологічне благополуччя педагогів. Вони повинні володіти техніками емпатійного слухання, ведення довірливої бесіди, встановлення психологічного контакту, ведення групових дискусій.
Педагогам слід розвивати навички профілактики емоційного вигорання, систематично аналізувати складні випадки професійної практики за допомогою знань колег, при необхідності звертатися за допомогою до психолога.
Педагогічні працівники навчального закладу повинні працювати з дітьми в руслі особистісно орієнтованого підходу, тобто кожного учня розглядати як окрему цінність, у центр навчально-виховного процесу ставити інтереси дитини, її потреби, можливості та права. Саме вчителі-предметники та класні керівники, щодня спілкуючись з дітьми у ході навчально-виховного процесу, мають змогу фіксувати зміни в поведінці учнів. Тому дуже важливо, щоб кожен свій урок учитель розпочинав зі «сканування» внутрішнього стану учнів класу. А саме: на початку уроку, вітаючись, учитель має встановити короткочасний прямий зоровий контакт з учнями: пильно, доброзичливо подивитись дітям в очі, зафіксувати вираз обличчя. За особливостями мікроміміки, погляду, оцінити емоційний стан дитини. Якщо вчитель помічає щось незвичне, не характерне для когось з учнів (емоційні чи поведінкові прояви), сумнівається в тому, що в конкретної дитини не все гаразд, то після уроку необхідно обов’язково поговорити з дитиною, висловити свою підтримку і розуміння, звернутися з запитом до психолога, поспілкуватись з батьками, щоб з’ясувати причини змін у емоційному стані чи поведінці дитини.

Одним з основних напрямків первинної профілактики суїциду є психологічна просвіта педагогів та батьків, яка полягає в поширенні знань про особливості виникнення і перебігу суїцидальної поведінки, про способи самодопомоги при виникненні аутоагресивних проявів, про роботу соціальних служб та телефонів довіри.

01 лютого 2021

"Твоє здоров'я в твоїх руках"

 В рамках тижня здорового способу життя, психологом було проведено  виховну годину з учнями 8-го класу. Метою було визначення факторів, що сприяють здоров'ю і факторів, що шкодять здоров'ю; виховувати прагнення берегти своє здоров'я та вести здоровий спосіб життя.

Учням було запропоновано виготовити міні-проекти: 

1) Група "Артисти" готували виступ агітбригади "За здоровий спосіб життя;

2) Група "Рекламісти" створювали антирекламу шкідливих звичок;

3) Група "Бухгалтери" підраховували скільки грошей витрачає людина за тиждень, місяць, рік. Робили висновки, як можна було витратити ці гроші, якби їх не довелося витрачати на шкідливі звички.

Діти отримали корисні знання, поділилися власними думками та гарним настроєм)))










Ми живемо в активному інформаційному середовищі. Технології торкнулися, мабуть, всіх сучасних сфер діяльності. Не тільки дорослі користуютьс...