Блог Катерини Ступіної

Будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні, так і життєві інтереси. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему». Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння. Частіше хваліть в

Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не нагадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.  Не відправляйте дитину до школи без сніданку, бо вона багато працює та витрачає сили.  Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.  Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування такої особливої риси як впевненість у своїх можливостях.  В режимі дня для кожної дитини повинні бути обов’язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка працює вдома легко залучається до навчання. 

Улюблений вчитель той, що посміхається, наділений почуттям гумору.  Пояснюючи, переконуй, дивись на учнів, не вигукуй - у них шість уроків.  Викликаючи почуття страху, ти принижуєш і себе, і дитину, притуплюєш її інтелект. Полічи до 10, перш ніж викликати батьків, робити запис у щоденник чи відсилати учня до завуча: а чи не розписуєшся ти у власному безсиллі?  Не від незнання чи від страху перед тобою мовчить учень, а від страху перед аудиторією (згадай свій перший урок).  Ти і твій предмет - не пуп Землі, є й інші… Не намагайся перекласти на домашнє завдання те, чого не зробив сам на уроці.  Кожен учень унікальний - не стрижи всіх під один гребінець.  Не будь формалістом - відступай від свого плану, якщо змінюється ситуація в класі. Не бійся створювати неформальну ситуацію на уроці .  Реалізація тези «легко вивчити цей предмет» залежить тільки від тебе.